Милозвучність української мови

Українська мова досягає милозвучності (евфонії — від грецького єЬфооуіа — милозвучність) зокрема тим, що уникає насамперед збігу го­лосних, а потім приголосних звуків. При цьому пауза сприймається як приголосний: Людей мільярди, і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! (Л. Костенко).

​​

1. Де це можливо, в українській мові в позиції між двома голосними з' являється приголосний (навіть у запозичених словах): павук, ру­їна, мозаїст, китаїст, бобслеїст, атеїзм, атеїст, індоєвропеїст, пантеїст, монотеїст, політеїст, руссоїст, іудаїзм, ламаїзм, пі­фагореїзм, егоїзм тощо.

Цьому сприяє чергування у — в, і — й, -ся           сь та ін.: знайшли ожиннику; Оксана й Орест; зібралася вчасно.

​​

Уникнення збігу голосних характерне навіть для розмовно-просто­річних (нелітературних) слів:радіво, алоє, даїшник (від ДАІ — Державна автоінспекція).

Збіг голосних можливий лише в запозиченнях (досить часто на по­чатку слів чи їх частин): аероіонізатор, іонотерапія, аерозоль, іонооб­мін, Аеліта, Іонічне море, Іоланта, Роу, Уельс, Шоу, Оуен, Ауезов, Іуда, оаза, біоніка, подіум, медіум, аудіювання, аорта, каное, алое.

Крім того, в українській мові збіг голосних може бути в абревіа­турах (як запозичених, так і власне українських) та похідних від них словах: ОАД (Організація Американських Держав), ОАЕ (Об'єднані Арабські Емірати), УАПЦ (Українська Автокефальна Православна Церква), АЕС, ЕОМ, ОУН, оунівець, ООН, оонівський; запозичених і пи­томих вигуках та звуконаслідуваннях: уа, ау, і-а, вау тощо; а також на межі префікса й кореня чи двох префіксів у власне українських словах:

виокремити, виучуваний, виуджувати, приазовський, приозерний, при­охотити, переіржавіти, переоббивати, переобтяжений, преосвящен­ство, Преображення, неабияк, неістотно, необдумано, необмолочений, неув' язка, неугавний, неук, уособиця, уодноманітнити та ін.

 #прикрасьжиттяукраїнською